![](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5347.jpg)
Олег прислухається до навколишнього простору, тримаючи автомат напоготові. «Буде нам «пташка» на суп, – бурчить військовий, маючи на увазі ворожий дрон. І додає: – То єсть сарказм. Ну, деколи, звичайно, хочеться лупнути його, ті, що літають і скидають по нам. Вон, всякі ці «подаруночки».
Ми на околицях українського Нью-Йорка, де тримає позиції піхота 24-ої ОМБр імені короля Данила. Ці окопи добре «намолені і пристріляні» – ще до повномасштабного вторгнення команда Donbas Fronliner була тут в гостях у 10-ої ОГШБр «Едельвейс». Зовсім поряд – окупована Горлівка. Авдіївка теж близько, і звуки битви за неї тут добре чути.
![Donbas Frontliner / В окопах у піхоти](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5350.jpg)
«Хіт сезону» – дрони
Ще донедавна по Нью-Йорку регулярно працювали КАБи – керовані авіабомби вагою в чверть тонни, що лишали вирви на місці приватних будинків цивільних мешканців. Доїхати сюди також було непросто – найкоротша і найкраща дорога «птурилась», доводилось зайву годину повзти в об’їзд по суцільних ямах. Однак на даний момент українські захисники дещо відтиснули окупантів, і дорога знову стала доступною.
«Хітом» цього сезону стали ворожі FPV-дрони. Військові розповідають: їх багато, і вони якогось нового різновиду. Здатні залітати в окопи і бліндажі. Ефективно протидіяти їм вони тільки вчаться. Важко повірити, але зупинити смертоносну «пташку» можна за допомогою сітки-рабиці чи навіть звичайної сітки для риболовлі. Саме тому над окопами розтягують цей химерний, дещо артхаусний, проте дієвий захист.
![Donbas Frontliner / Ворожі дрони несуть смерть, однак захистити від них можуть звичайні сітки](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_3734.jpg)
Хлопці розповідають: у таких сітках дрон заплутується і падає. В сусідньому підрозділі так рибальські сітки «вполювали» два FPV-дрона. Дивом ті навіть не вибухнули. Їх забрали для детального вивчення, аби з’ясувати, «що ж це за пташка». Це допоможе краще протидіяти їм. Наразі ж, окрім сіток, застосовують РЕБи і антидронові рушниці.
«Ну як би, небезпека тут від всього, просто от, получається нежданчик, – коментує загрози Олег. – Да, чути її («пташку»), але її паршиво бачити, то єсть її впильнувати… Ну от, іменно вискочів, думаю, почую, побачу, то лупну. Но не получилось».
![Donbas Frontliner / Олег, піхотинець 24-ої ОМБр імені короля Данила](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_3716.jpg)
Те, на що «полював» Олег, це був дрон-розвідник. А вчора по флангам позицій прилетіли FPV-дрони. Він пояснює – коли дужчає вітер, «пташок» у повітрі значно меншає.
Олег мобілізувався 8 березня, прийшов за повісткою. До того працював сантехніком. Тут він стрілець.
«Стріляю, пильною, бачу, стріляю», – перераховує свої обов’язки.
«Друзі, «пташка!» – перериває розмову колега.
«Так, да! Краще зайдіть поглибше!» – говорить Олег.
Нас заводять у імпровізоване укриття. Однак там помічаємо якщик із БК – не краще «сусідство» у випадку влучання FPV-дрона. Тож хутко перебігаємо до іншої напів землянки. Десь вгорі ледь чутно роботу мотора ворожого БПЛА. Чи він тут для розвідки, чи для атаки – не відомо.
![Donbas Frontliner / В укритті](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_3719.jpg)
«В Бахмуті був справжній зомбі-апокаліпсис»
«Ми їх катуємо, вони нас катуюють. Таке. Стабільно», – коментує ситуацію Віктор. У бригаді він із червня, перед тим служив у 42-ій ОМБр. А ще раніше працював на будівництві.
«Віддихаємо, працюємо обладнуємо позиції, – описує піхотинець свій робочий день. – Готуємося до зими. Утеплюємо, так, по мірі можливості. Тривалість перебування – це в залежності від обставин. Зараз стабільно. Прострєли з цього боку, дрони літають майже кожного дня. Збивати пробуємо, але вони так якось не підлітають близько. Трошки високо літає».
![Donbas Frontliner / Віктор на варті](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5356.jpg)
Відстані до противника тут різні, адже лінії оборони, як українська, так і російська, не є прямими. В середньому 800 метрів, отже, дістати одне одного подекуди можна навіть із автомата. Однак частіше задіюють кулемети.
«Краще ходити невеликими групами», – застерігають нас господарі позицій, проводячи імпровізовану «екскурсію». Адже ворожого дрона може бути не чутно, однак із великої висоти він може зафіксувати наше пересування.
![Donbas Frontliner / Шеврон бійця](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_3740.jpg)
«Тута обережно, – попереджають нас. – Тут ви бачити лінію… там кращий орієнтир – це ЛЕП. Звідти їх видно. Там дуже довго краще не стояти…» – це про невеличку бійницю, звідки можна розгледіти ворожі позиції. Розповідають – противника частіше фіксують вночі:
«Вночі в оптику можна побачити, в тепловізори. Коли бачимо, є можливість уразити, щоб вони ще, скажімо, не рухались, то відкриваємо вогонь на ураження. Але це переважно, ну, з кулемета».
На підході до однієї з бійниць саме стигне кава у скляному горнятку. Поряд – пачка цигарок. Роблю знімок за мотивами «Кави і цигарок» Джима Джармуша.
«Каву треба не фоткати, каву треба пити!» – сміється військовий.
![Donbas Frontliner / Натюрморт на тему «Кава і цигарки»](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_3732.jpg)
«Порівнюючи зі всіма напрямками, де там були, тут, напевно, противник, грубо кажучи, так, саме далі знаходяться, – говорить наш «гід». – Бо переважно відстані, де наш цей підрозділ приймав участь, були взагалі, на коротких дистанціях».
Військовослужбовець Олександр згадує бої і в Бахмуті, і в Кліщіївці:
«Да, багато де були, ну, що розказати, було теж тяжко. Найскладніше було утримувати позиції, бо ми стояли від них 30 метрів і їх по кількості більше. І ну вони завжди питалися штурмувати, штурмувати, штурмувати. Нам треба було утримати свої позиції і не пропустити їх далі. Така сама ситуація, там дуже крили, артою, ну і все, АГС і арта – усе працювало по наших позиціях».
![Donbas Frontliner / Олександр на позиціях](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5369.jpg)
«Більше того, що так само, як у них там «вагнер» більше переважно працював, у них оце практика тих «м’ясних штурмів»… – додає його побратим. – Ми там з трансляції бачили, як вони рухаються, і йде група 8-ми чоловік, прилітає снаряд в цю групу, там залишається, ну, на ходу чи там в живих, 2-3 людини, вони все одно йдуть далі, або навіть одна, і він іде… хто його знає, може, вони чимось… Ну, одного були зловили, то в нього знайшли, якусь типу фігню, що вони вживають, і походу вони просто лізуть, як зомбі, ну реально зомбі-апокаліпсис, то як показували, ми заїхали як в Бахмут, через 4 дні вони просто почали штурмувати в той район, де ми були, через дорогу почали перебігати просто…»
«…в білий день, вони навіть не ховалися! – згадує Олександр. – Просто вони відкрито перебігали дорогу!»
Тоді за два дні лише на одному місці захисники нарахували понад сотню убитих “вагнерів”.
![Donbas Frontliner / Стратегічний запас](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5359.jpg)
«Тут легше», – визнають хлопці. Хоча й позиції не найкращі: противник перебуває більше на висоті, а українські військові – у низовинах. Однак навіть це вони намагаються обернути собі на користь.
«Так само там є позиція, а далі вже не підемо, – зупиняє нас наш провідник. – Там-то захист є, але щоб вони не бачили, що там переміщення якісь».
Неподалік днями з одного з дронів прилетів «подаруночок». Наслідки хлопці уже прибрали, позицію відновлюють.
Олександр – тимчасово виконуючий обов’язки командира взводу. У війську з червня, до того працював водієм.
![Donbas Frontliner / Олександр](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5372.jpg)
Від розповідає – зима ускладнює життя і роботу військовим не лише холодами, а й відсутністю прикриття, так званої «зеленки». Це вже друга його зима на фронті. Однак він переконаний – нам важко, а ворогу взимку буде ще гірше.
«Усе треба дуже чітко розповідати своїм бійцям, як треба зробити, виконати якусь задачу, щоб ніхто не постраждав, – пояснює він. – Бо як одного, один постраждає, можуть інші постраждати».
«Вбиває не зброя»
Над окопами іде військовий. Олександр напів жартома сварить його:
«Чуєш, ти, бєженєц!.. Без броні по верху!..»
«Я воду приніс тобі, щоб ти…» – виправдовується той.
![Donbas Frontliner / В окопах піхоти](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5352.jpg)
Звуки вибухів стають гучніші. Олександр пояснює:
«Зараз дуже часто чуємо авіацію, яка відпрацьовує в сторону Авдіївки. Дуже, дуже часто буває. Вчора вони цілий день стріляли, і позавчора вони цілий день стріляли авіацію».
»…тихо-тихо-тихо!» – пепериває розмову його побратим, і прислухається.
«Це бензопила!.. – переконує Олександр».
«Та це не пила!..» – не погоджується той.
Чоловіки ще трохи сперечаються, дрон це, чи пила, однак вирішують, що краще б нам відійти в безпечніше місце.
![Donbas Frontliner / Навколо позицій](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_3712.jpg)
Тактикульний бородань представляється як «Угрюмий».
«А по паспорту Володимир, – додає він. – Первий командир мені дав такий позивний».
Угрюмий – головний сержант взводу і командир цих позицій. У цивільному житті працював тілохранителем. «Вбиває не зброя, вбивають бородаті дядьки» – написано на його шевроні біля відповідного зображення. Ми зазначаємо, що чоловічок на шевроні, схожий на його власника. «А мені теж саме на базарі сказали!» – сміється той.
![Donbas Frontliner / «Угрюмий»](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5389.jpg)
Найбільше незабутніх моментів Угрюмий виніс із бахмутських боїв.
«Ну, є різні випадки, – ділиться він. – Є такі моменти, що, наприклад, на тому ж самому Бахмуті ми як стояли, то приходилося хлопців витягуватися з-під обстрілів. То прийшлося опанувати сразу зброю, з якою і до цього її перший раз її в очі не бачив. А тут побачив її, прийшлося сразу ж її опанувати. Ну, даже та сама, ну, РПГ одноразове. Да, АТ4, первий раз її побачив, там вже в Бахмуті, і там вже навчився нею її працювати. І вдало витягнув хлопців із обстрілу, і я довольний тим днем був, в принципі. Ну а потім на вечір поїхав на госпіталь. Поранення осколочне. Десь тиждень в госпіталі, і після госпіталя буквально днів 5 відходив від медикаментів. А так, бистро відновився».
![Donbas Frontliner / Шеврон, який знайшов свого власника](https://www.frontliner.com.ua/wp-content/uploads/2023/11/IMG_5382.jpg)
«Складно… Саме складніше це, коли… погибають побратими, – признається він, після тривалої паузи. – Коли бачиш. Ну це саме складніше, в принципі більше нічого складного тут немає».
Будівельники, водії, сантехніки, тілохранителі, громадські активісти – люди з різним минулим виконують тут і зараз одну роботу. Ми прощаємось і виходимо з позицій. Тримаючись на відстані метр один від одного, швидким кроком, повертаємося до мирних міст. Вони лишаються. Поглиблювати окопи і тримати оборону.
Авторка: Олена Максименко / Фото: Єва Фомичева, Олена Максименко