Фото, відео, текст – Андрій Дубчак
Дрони. Слово «дрон» зараз є синонімом до слова «успіх», якщо він свій, і синонімом слова «смерть», якщо він ворожий. Дрони дуже сильно змінили стиль ведення бойових дій і стали одним із найбільш грізних та смертоносних видів зброї на полі бою. Як це часто буває, винайдений і створений для цивільної відеографії та фотографії пристрій потрапив до рук військових і тепер він вбиває.
Вбиває по-різному – коригує артилерію, передає розвіддані, скидає на голови та техніку гранати, мінує території. Окремий тип – одноразові дрони-камікадзе, які несуть вибухівку і здатні уразити як бронетехніку, так і групу піхоти чи бліндаж. Дрони також корегують наступи піхоти, і дають підрозділу в реальному часі інформацію, де сидить конкретний ворог в окопі. Дрони працюють і вдень, і завдяки тепловізійним камерам вночі.
Прогрес у розвиту технологій дронів шалений по обидва сторони фронту. Його темп вимірюється днями. Бо ставка на дрони як на мегаеефективну зброю дуже велика. Створюються цілі підрозділи дроністів та аеророзвідки. Технології та діапазони частот, які дозволяли літати вчора, сьогодні вже не працюють, бо ворог навчився «душити хвилі» або перехоплювати керування пристроями. Тож винаходяться нові пристрої, підсилювачі, репітери, антени, які дозволяють летіти, бачити і вбивати. Постіно – нове, нове, нове.
Не лізтиму в темний ліс технологій, шифрування, частот та радіоелектронної боротьби. Це зараз окрема висока наука. Просто додам, що усі ці технології зараз спричинили цілі економічні і санкційні війни на світовому рівні. Основний виробник – Китай – підняв ціни на вироби для Європи і масово поставляє їх РФ. У цьому велика потенційна небезпека. Бо дрон – зброя дуже ефективна.
З аеророзвідниками групи «Курта»
Для того, аби побачити, як зостосовують бойові дрони у дії, я долучився до аеророзвідників групи «Курта» (Instagram: Kurt&Company, telegram: @kurt_compani_group) у складі 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Після початку вторгнення підрозділ воював на багатьох напрямках. Звільняли і Херсон. Зараз їхній напрямок – Бахмут.
Сонячного травневого ранку ми приїхали на передові позиції піхоти у лісосмугах посеред полів. Місце і локацію не називаю, але це південний напрямок від Бахмута.
Кожного разу аеророзвідники їдуть на нове місце. Літати з одного і того самого – небезпечно. Якщо ворог визначить позицію, співставить факти і зрозуміє, що це команда аророзвідки, то обов’язково вдарить. І не буде шкодувати ані снарядів, ані ракет. Така «жирна» ціль, як аеророзвідники, має бути обов’язково уражена. Тому група кожного разу змінює місце і дещо тактику.
По приїзду доповіли по рації командиру, зайшли на підготовлені позиції у окопах, і почалося довге розкладання. Бійці збирали та ставили саморобні антени-підсилювачі, розкладали дрони розвідки, дрони-скиди, дрони-камікадзе, тягли кабелі і готували вибухові пристрої.
Антени потрібні, бо значно покращують зв’язок і дозволяють літати на відстань 10-15 кілометрів вглиб російських позицій. Головне, аби вистачало акумуляторів.
Було «не тихо». З різних сторін постійно чути звуки вибухів – як «виходів» (постріли української артилерії), так і «приходів» (вибухи снарядів на українських позиціях). Іноді над нами було чути «шелест» або «свист» пролітаючих далі снарядів. Декілька разів було чути і «приходи» пакетів РСЗВ «Град».
Постійно дуже сильно «шуміло» у напрямку Бахмута.
Декілька разів бачив і розриви російських снарядів на позиції попереду нас та ліворуч.
Дивитися на приготування аеророзвідників цікаво. Багато «дорослих іграшок» – дрони, дрончики, батареї, пульти керування, промислові гранати, саморобні осколкові гранати, кумулятивні гранати, в’язки пластиду. Багато різних електронних пристроїв.
При нас «Німець» швидко зібрав і саморобну скид-гранату. Вибухівка – пластид та С4, навколо примотана скотчем шрапнель з болтів як вражаючих елементів та детонатор. Така бомба-граната набагато потужніша та смертоносніша, ніж типові штатні, ще радянські осколкові гранати Ф-1.
«Німець» жалівся на досить сильний зустрічний вітер, який ставив під питання використання саморобних дронів-камікадзе. Їх двигуни та батареї були не настільки потужні, як індустріальні Mavic, що ускладнювало «глибокий» політ та виявлення цікавої для атаки цілі.
Були навіть рибацькі снасті. «Все що виглядає дурнею, але працює – дурнею не є», – так каже армійська мудрість. Спортивно-риболовна снасть «Ракета» для підгодовування коропа під час рибалки ідеально підійшла для підвісу і скиду радянської осколкової гранати Ф-1.
Ще одним свідченням високої технологічності сучасних війн є те, що якщо на позиції є StarLink, то інформація з камери дронів може бути у реальному часі передаватися у загальновійськову електронну систему – базу «Кропива». Через неї командири підрозділів, які мають затверджений доступ до перегляду, можуть дивитися та отримувати розвідувальну інформацію у реальному часі. У іншому варіанті (без доступу до Інтернету), відео з дронів заливається у систему вже по поверненню підрозділу на базу.
Поки усі розкладалися і готувалися, я поговорив про завдання на сьогодні та роботу зі старшим групи. З початку повномасштабного вторгнення 23-річний хлопець з позивним «Тактик» повоював вже на декількох напрямках. Отримав три поранення.
За пів години дрони були зібрані та протестовані. Перший виліт – розвідка, аби виявити цілі. Звісно, в пріоритеті бронетехніка та артилерія, але якщо такої в зоні досягнення польоту не виявляють, то «полюють» на російську піхоту.
Під час трьох попередніх бойових виїздів підрозділ закидував гранатами ворожі окопи та піхоту, яка намагалася копати. Закидував результативно – були і поранені, і можливо «двохсоті» (вбиті).
Цього разу знову попрямували на розвідку до тих самих російських позицій.
У команді був новачок – солдат з позивним «Мамонт». Його взяли через довоєнний бекграунд у IT. Старший групи – «Тактик» – керування дроном під час розвідувальних вильотів довірив йому. Сам слідкував і давав поради, іноді показував, як треба летіти і на що звертати увагу під час польоту.
Це – поширена практика, коли група, яка пілотує дрон, має дві людини у складі. Пілот для керування та штурман для спостереждення за мапою та параметрами дрону (заряд батареї, вистота, сила сигналу та інші). Іноді штурман також використовує додатковий планшети з мапою для навігації та орієнтування пілота дрону з вимкненими навігаціними датчиками – коли летять лише по даним з відеокамери.
Після другого прольоту була помічена активність у тих самих окопах, на які кидали гранати у попередні дні. Один з російських солдатів знову копав. Це викликало багато сміху та жартів. З погляду військових, це було дуже необачно та безглуздо – з такою настирністю наражатися на смертельну небезпеку.
Після короткої наради вирішили атакувати.
«Тактик» пояснив, що ще одна з ефективних функцій дронів – тримати ворога у напрузі, унеможливити копання окопів та облаштування позицій, пересування. Примусити російських солдат постійно жахатися «неба».
Дрон повернувся. У ньому замінили акумулятор, причепили «короп’ячий скид» з гранатою. І знову відправли у політ. Цього разу вже не у розвідку, а в атаку.
На відео з маленього екранчику мало що можна розібрати. Вигладало це усе, як компʼютерна гра, а не реальна смертельна зброя.
Дрон на чималій висоті вийшов на позицію для скиду над російськми окопами. Висота іноді береться з урахуванням, аби російські війсьові внизу не чули дзижчання гвинтів дрона. Тоді атака буде дійсно несподіваною, і не дасть шансу заховатися в накопаних укриттях.
– Запобіжник, – радить «Тактик» пілоту «Мамонту», спотерігаючи за екраном монітора.
«Мамонт» натискає кнопку скиду. Граната летить вниз.
– Пішла, – констатує «Тактик» і додає: – Відтягуйся назад, у тебе 46% батареї. Стоп запису і додому.
Чи когось з російських солдатів було уражено в окопах після скиду гранати – невідомо. Але знаючи, що таке звук несподіваного вибуху біля тебе, можу уявити, які відчуття мав ворог, навіть якщо не був фізично уражений.
З гранатою на відстань, на яку летіли у той день, дрон міг дістатися лише у одну сторону. Заряду акумуляторів не вистачало, аби повернутися навантаженим. Тому обов’язково скидали, навіть якщо не бачили руху на позиціях. Скидали просто на позиції, у окопи, кущі, де потенційно знаходився замаскований ворог та його бліндажі.
Таких вильотів зі скиданням гранат у той день було три.
Зазвичай команда робить не менше десяти вильотів у день. Іноді більше. На питання «Скільки було взагалі бойових вильтів у підрозділу від почату повномасштабного вторгнення?», «Тактик» відповів – тисячі.
Після мого візиту «Тактик» перекинув мені пару відео скидів гранат знятих з камери дронів:
Після паузи та короткого обговорення бійцями було вирішено атакувати ту саму позицію та російський бліндаж із застосуванням дрона-камікадзе, начиненого набагато більш потужним зарядом вибухівки. Знову ж таки, з такою масою і на конкретно ту дистанцію дрон міг пролетіти лише в одну сторону.
Під час цієї атаки у повітрі було два дрони – один розвідник DJI Mavic, якій мав побачити рух та попередньо виявити ціль. Другий – саморобний FPV-камікадзе дрон із важкою масою вибухівки та кумулятивним зарядом – мав долетіти і вибухом знищити її.
Тактика така через те, що ворог точно почує шум гвинтів дрона-камікадзе на низькій висоті і спробує сховатися. Тому атака має бути раптовою.
Дрони полетіли. Оператори обмінювалися лише скупими коментарями щодо польоту. Усі сиділи та напроужено чекали результату атаки.
По плану дрон-камікадзе мав залетіти по дузі на позиції росіян з тилу. «Тактик» координував його захід. Але під час довгого обльоту сигнал з дроном-камікадзе був втрачений.
Причини обриву зв’язку різні – робота російського РЕБу (пристрої радіоелектронної боротьби), збиття кінетичною зброєю, розряджання кумулятора, технічна несправність.
Ця атака була невдалою. Усі були засмучені. Але реальність така, що дрони на війні – це коштовний розхідний матеріал, вартість якого десятки, іноді сотні тисяч гривень. Війна – це дорого.
Після цієї невдачі хлопці почали збиратися – було ще одне завдання, яке мені дозволили зняти.
Поки ми збиралися та чекали на машину, стало «прилітати» ближче і гучніше. А потім над нами пролетів вже російський безпілотник. Крізь кущі та гілля дерев посадки його не було видно, але, зважаючи на звук, було схоже на російський дрон-камікадзе «Ланцет». Війна дронів двостороння.
Задля безпеки ми змушені сховатися у бліндаж до піхотинців і до приїзду машини сиділи там.
«Курт» і Карл-Густав
Наступне завдання цього дня для групи – атака на російський ВОП (взводний опорний пункт) з грізного шведського гранатомета «Карл Густав», наданого українській армії як програма військової допомоги Заходу.
Керував цією операцію позивний «Курт» (командир усієї групи) і сьогодні він був водночас оператором гнатомета. «Курт» дуже досвідчений військовий, який воює з 2014 року. Frontliner вже працював з його групою перед деокупації Херсона. Вийшов цікавий репортаж, у якому «Курт» також пояснив, як сучасна війна змінюється, і що сьогодні важливо для успіху: «Бійці на Херсонщині: дрони, авіація, артилерія та ракети – це війна майбутнього і вона вже йде»
План сьогоднішньої атаки був такий: група з двох чоловік на машині швидко висувається на досить небезпечну, але несподівану для ворога вогневу позицію, і робить серію пострілів з гранатомета. Аеророзвідники у реальному часі фіксують потрапляння снарядів та по рації передають коригуючі дані другому номеру розрахунку – «Макару» для нових пострілів з гранатомету.
Мені дозволили бути з ними під час атаки, і я мав змогу ще раз пересвідчитися, наскільки дрони у поєднанні з гранатометом (як і іншою кінетичною зброєю) небезпечні та важливі у цій війні.
Ми сіли у машину і швидко виїхали на позицію для стрільби. Щойно вийшовши з машини, «Курт» почав стріляти. Його помічник «Макар» допомагав перезаряджати гранатомет та отримував по рації координати вибухів від аеророзвідників з порадами поправок.
Постріл грантомету. «Макару» одразу по рації передають поправки стрільби, які спостерігають з дрона:
«Право 100, право 100»
«Плюс»
«Спостерігай»
«Ближче 20. Право 50».
«Плюс».
Швидке перезаряджання. «Курт» робить поправку і знову постріл.
«Спостерігай»
«Прийняв»
«Крайній»
«Прийняв»
Знову постріл.
Пара зробила чотири постріли менше, ніж за три хвилини.
Першим пішов димовий заряд. Потім два осколкових. І останній фугасний.
Під час стрільби російські солдати зі спостережників не могли нас бачити у прямій видимості. Між нами та ними була лісосмуга. Але все ж таки ми були дуже близько до ворога і це було небезпечно. Передумовою успіху та відносної нашої безпеки була блискавичність операції. Швидкість та раптовість атаки не давала російським солдатам часу зреагувати та відповісти вогнем. А робота гранатометника з закритої позиції (не пряма видимість результату пострілу) в парі з дроном значно підвищували ефективність ураження.
Швидко відстрілявшись, ми вскочили в машину і помчали назад.
«Ми домой, ми домой».
«Прийняв».
На цьому бойові операції підрозділу у той день буди закінчені.
Ми втомлені, але цілі, поїхали полями назад.
Дорогою було чути вибухи та дим у напрямку Бахмута, але про війну не дуже хотілося говорити. Весна. Сонце. Все залене. Природа в травні дуже гарна в Україні. Хотілося в душ і випити холодної води.
Сторінки групи «Курта» у Instagram, у Telegram
Андрій Дубчак. Донбас. Травень 2023.