Щоранку новинна стрічка починається зведенням із зони бойових дій, де гуркіт зброї різного калібру не стихає ані на мить. Війна жорстока, кривава, брудна. Але попри все титанічними зусиллями українські військові продовжують тримати свої рубежі. Водночас, у тилу триває підготовка рекрутів, що вже незабаром долучаться до виконання бойових задач та підсилять оборону.
Відбір до 3 окремої штурмової бригади проходять не всі. Ті, кому вдається, потрапляють на інтенсивне навчання, де отримують всі необхідні навички та знання, що знадобляться у бою. Адже запорука збережених життів – у якісній підготовці та взаємодії.
З групою новобранців ми зустрічаємось на смузі перешкод. Середина листопада додає зірочок до складності – від ранку невпинно йде дощ, через що всі поверхні стають слизькі, а під ногами чавкає багнюка впереміш з опалим листям.
Після шикування та інструктажу лунає команда для старту. Бійці якнайшвидше мають подолати стіну заввишки понад два метри, перелаз по колодах, пробігти ділянку з перешкодами і виконати майже 6-метровий підйом та спуск по вертикальній сітці. При цьому важливо не забувати контролювати свою зброю та допомагати побратимам, коли це необхідно.
Як останній боєць групи завершує випробування, командир оголошує коротке шикування, а після – лекція про поводження зі зброєю.
Тренування перериває повітряна тривога – зафіксовано зліт ворожого винищувача над акваторією Чорного моря. Командир дає команду особовому складу негайно йти в укриття.
Витривалість
Вже в безпечному місці спілкуємося з командиром вишкільної групи базової допідготовки 3 ОШБ з позивним «Центр». У 18-річному віці хлопець долучився до ОЗСП «Азов», де проходив службу з 2017 по 2021 рік. Згодом займався парамілітарною підготовкою в ГО «Центурія», брав участь у вишколах для цивільних та не втрачав навичок попередньої служби. З початком повномасштабного вторгнення долучився до ТрО «Азов» Київ та брав участь в обороні Київщини, згодом продовжив службу вже у складі ССО «Азов» Київ – також на Київщині та Запорізькому напрямку. Згодом, після утворення 3 окремої штурмової бригади восени 2022 року, «Центр» став учасником боїв за звільнення Херсонщини, виїздів на Бахмутському напрямку та, власне, Бахмутської кампанії – боїв за саме місто, Кліщіївку, Курдюмівку, Хромове, відбиття «дороги життя». Нині ж він передає свій досвід та навчає рекрутів підрозділу.
В процесі підготовки новачків основна увага надається морально-вольовим якостям бійця, його рівню мотивації, фізичної підготовки та здоровʼя. Моральна витривалість під час навантажень грає визначальну роль.
«Це дає змогу хоча б на якомусь мінімальному рівні розуміти, чи зможе боєць в подальшому долати складнощі і незручності під час виконання бойової задачі, під час цілковитої відсутності зони комфорту», – розповідає «Центр».
Серед тих, хто вступає в лави 3 штурмової – переважно молодь. За словами командира, 80% новачків – хлопці та дівчата віком від 18 до 23-24 років. Проте приходять і ті, хто має за спиною досвід у ТРО або ДФТГ, та колишні військові, що воювали в АТО та ООС.
Фізична підготовка займає левову частку навчального процесу. Бійців готують за стандартизованими нормативами армійських підрозділів блоку країн НАТО та США. Відтак, рекрути долають спринти на 100 і 800 метрів, забіг на 3200 метрів, підтягуються, відтискаються, виконують вправи на прес тощо. Увесь комплекс спрямований на розвиток витривалості.
«Тобто величезний бугай, 2-метровий накачаний, він особливо не підходитиме під виконання бойової задачі. Головне – бути витривалим, багато бігти з вантажем, багато і довго йти з вантажем, тримати різні положення з вантажем. Тому фізо направлене здебільшого на витривалість».
Програма для хлопців та дівчат – однакова, розповідає «Центр», для всіх рівні фізичні та психологічні навантаження. Крім того, кожен боєць проходить тактико-спеціальну підготовку, медичну підготовку за протоколом ТССС (Tactical Combat Casualty Care), ознайомлюється з інженерно-саперною справою, військовою топографією та орієнтуванням, вивчає основні види озброєння. Останньому надається особлива увага, адже особовий склад має бути уніфікованим, тобто взаємозамінним.
«Вони ознайомлюються не тільки зі своїм основним озброєнням, а й вивчають інші зразки зброї бійця ліворуч і праворуч для того, щоб бути уніфікованим. Щоб у будь-який необхідний момент боєць-стрілок АК, умовно кажучи, чи М2 або М16 зміг сісти за Браунінг і відпрацювати з нього чи ДШК, або взяв до рук пульт БПЛА, піднявся в повітря і провів групу чи здійснив якесь мінімальне коригування».
Підготовка рекрутів базується на досвіді провідних країн світу у поєднанні з реаліями війни в Україні, підкреслюють у 3 штурмовій. Мінімальний термін навчань до моменту, коли боєць приступає до виконання бойових задач – 2 місяці, однак кожен випадок індивідуальний.
Позивний «Боб»
«У нас в країні йде війна і просто так вона не закінчиться, треба вносити свій вклад у перемогу, відстоювання наших земель та інтересів», – розмірковує «Боб».
Хлопець родом з-під Вінниці, зараз йому девʼятнадцять і він командир одного з відділень.
«Трохи слідкую за всім особовим складом, якщо є питання – стараюсь вирішити. Зранку ми всі приходимо на ранкове шикування, дивлюся за списком, чи всі присутні, потім йде перекличка. Після шикування починаються заняття – це може бути тактична медицина, топографія, тактика тощо. Можуть бути як теоретичні заняття, так і практичні, але в більшості комбінуються. Спершу переважно дають теоретичний матеріал, потім відпрацьовуємо», – розповідає «Боб» про свої будні у підрозділі.
Боєць мріє стати професійним військовим і процесом підготовки у підрозділі задоволений. На питання, що видається найскладнішим, жартує, що спершу найважче було стояти у планці.
Він зізнається, що батьки дуже переймаються за нього.
«Особливо мама. Вона працює в лікарні, там дуже багато поранених і через це… але її можна зрозуміти, звісно».
«Це – мов сімʼя»
На рівні з хлопцями долає смугу перешкод 25-річна «Ксена». Дівчина планує обійняти посаду санітара-стрільця, іншими словами – помічника медика.
«Тут дійсно навчають, багато знань дають, – ділиться вона. – У нас було дуже багато лекцій з медицини, тактика, інструктори показували і пояснювали, як це дійсно відбувається. Також були лекції з бійцями 3 ОШБ. Це дуже круто, бо ти можеш застати людину, яка вже має певний досвід, і в мене виникають постійно питання до наших бійців, що і як. І на ці питання я отримую відповіді».
Рідні певний час не знали, що «Ксена» вирішила долучитись до війська. Через постійні тренування та зайнятість вона тиждень не виходила на звʼязок, а коли ті забили на сполох – настав час усе пояснити.
«Я не можу їхні почуття описати. Я спілкувалася з мамою ще влітку, казала, що хотіла піти і бачила сум в її очах…»
У виборі підрозділу, за словами дівчини, сумнівів не було – за бригадою слідкувала давно, а погляди та цінності збігалися.
«Це – мов сімʼя. Я працювала на звичайній роботі, теж колектив, але такого немає».
Ми дякуємо за розмову. «Ксена» йде до свого відділення, потім обертається і, розпливаючись в усмішці, вигукує: «Оце все мої брати!».
Текст: Єва Фомичева / Фото: Єва Фомичева, Нікіта Грива