Текст, фото: Ніколєтта Стоянова
! ЧУТЛИВИЙ КОНТЕНТ !
Олексію Юкову 37 років, 24 з яких він присвятив пошуку тіл та ексгумації. Це почалося з дитинства, коли у Словʼянську будували нову лікарню на місці старого кладовища. Тоді Олексій побачив, як будівельники викопують скелети зі старих могил. Хлопчика це на стільки вразило, що з 13 років він почав пошукові роботи. В Донецькій області він мав плацдарм для вивчення цієї справи, адже на територіях було чимало місць, де можливо було знайти кістки полеглих у часи Другої світової війни. Захоплення історією та археологією не полишають Олексія й досі. Саме тому він змінив історію минулого на історію сьогодення, шукаючи тіла на деокупованих територіях та вздовж лінії фронту з 2014-го року.
Перед нами щойно вивантажені з автівки 8 чорних мішків з тілами, що були знайдені Олексієм та командою “Плацдарм” в районі Кліщіївки 2 місяці тому. Вся відома нам інформація: місце знаходження тіла, та його номер. Українець чи росіянин — невідомо.
“Ми збирали їх поспіхом, витягали з-під обстрілів знаходячись в тотальному пеклі. Я намагався забрати й зібрати все, що можливо, навіть шматки тіл, що звисали з гілок дерев. Ким би не була ця людина, її тіло важливо доставити рідним й дати її душі знайти спокій. Адже інколи стає надто пізно, і ви вже більше ніколи не зможете повернутися в той чи інший окоп. Лінія фронту змінна, і на її перебіг я аж ніяк не можу вплинути”, – каже Олексій.
Вивантаження тіл у чорних пакетах з автівки супроводжується таким самим відчуттям, як вивантаження труни. Контекст наявної смерті один й той самий, лиш форма й структура різні. Вісім мішків біля моїх ніг. Дзижчання застібок розрізає тишу, у якій відкривають пакети з тілами. Сморід глини упереміш з гнилим мʼясом вивалюється у простір. Один з членів “Плацдарму” невимушено сідає перед рештками, ставить пластикову дощечку, де маркером починає вписувати інформацію про процес.
Працюючи над тілами, й знаходячи такі розпізнавальні знаки як шеврони, паспорти, особисті записники Олексій додає:
“Якщо ми виявляємо тіло військовослужбовця РФ, то це добре з двох причин. Перше – це те, що ми можемо обміняти тіло на наших хлопців. Як загиблих, так і полонених. Друге – це те, що кістки з цього тіла можуть бути похованими. Їхня душа зможе знайти спокій. Бо за мертвих тут нема кому заступитися, тобто кожна людина сама собі хазяїн. Але коли тіло покидає душа, то за них заступаюся я”.
Серед вивантаження є ті, кого неможливо розпізнати, бо в кишенях одягу не було знайдено а ні паспорту, а ні міток:
“Якщо складно встановити особистість загиблого, доводиться заглядати навіть у ротову порожнину в пошуках золотих зубів, пломб чи імплантів. Це може допомогти встановити особу, якщо рідні загиблого знали про те, який в нього стан зубів” – додає Юков.
Пошуково-рятувальна група “Плацдарм” працює з 2014 року і евакуює тіла загиблих з лінії фронту з метою встановлення особистості військовослужбовців. З-під обстрілів та під час боїв пошуковці вивозять тіла і через деякий час у безпечному місці займаються їх ідентифікацією. Процес у часі розтягується через нестачу спеціалістів, які згодні виконувати цю роботу.
