Авторка: Ніколєтта Стоянова
Максим Кільдеров — художник з Нової Каховки. Він прожив 55 днів під російською окупацією, а після підриву Каховської ГЕС росіянами втратив свій дім. Зараз Максим живе у Вінниці. Тут він колекціонує те, що надалі може стати музеєм російсько-української війни. Художник збирає все: від шевронів вбитих російських солдатів до цілих безпілотників та тубусів від РПГ. Щось, на його думку, стане музейним експонатом, а щось «декором», який він розмалює у своєму стилі дудлів.
Техніка дудлів — це малювання простих візерунків, що можуть зображати конкретні речі або просто складатися з випадкових та абстрактних ліній чи форм у єдине ціле.
У зборі експонатів для майбутнього музею художнику допомагають військовослужбовці та власне натхнення. Колекція, на його думку, крім іншого, допоможе доводити злочини, скоєні росіянами на території України. Максим розповідає, що жагу до колекціонування мав ще в дитинстві, коли в пʼятирічному віці збирав наліпки з жуйок:
«У мене в голові є чітка паралель між патчами та ностальгічними наклейками з дитинства. Там і тут все схоже, лише форми та сенси різні. Памʼятаю, як колись обміняв 20 звичайних на одну рідкісну наклейку. Так і тут, існують унікальні патчі з тиражем в 100 штук. А існують такі, які можна купити будь-де в будь-якого бариги за 50 гривень на мас-маркеті. Цінність полягає не тільки в тиражі, а в сенсах та причинах створення того чи іншого патчу», — каже він.
Окрім патчів, бригадних шевронів, книжок, тубусів, паспортів, щоденників, дронів та ящиків Максим вишукує такі предмети, що не влізають у двері приміщень. Як, наприклад, спалений російський бронетранспортер, який художник розмалював перебуваючи в окупованій Новій Каховці:
«Чесно кажучи, мені та мотолига ледь життя не вартувала. Авжеж я дурний тим, що опублікував тоді фото у соціальних мережах. Але проблема була в колаборантах й пі*арасах, що знаходилися в місті, які знали, хто я такий, яка моя позиція і підозрювали, що я допомагав українській армії. Я одразу зрозумів, що до мене скоро прийдуть й мене візьмуть «на підвал». Швидко почав пакувати важливі для мене речі, холсти та на 56-й день окупації виїхав з міста. Якби я там затримався ще на тиждень, я б тут зараз не сидів і не говорив з тобою», — каже Максим.
До повномасштабної війни Макс розмальовував полотна, стіни та вагони потягів. Тепер він змінив формати та сенси, почав розмальовувати використані й здетоновані тубуси, що йому дарують військовослужбовці. Після того продає їх на аукціонах за кордон, а отримані кошти мільйонами гривень надсилає на потреби армії та бригад.
Техніку дудлів Максим почав освоювати у 2019-му році. І хоч для багатьох такі малюнки виглядають незрозумілими каракулями, опанування такого виду малювання насправді є непростим.
Художник експериментує. Нещодавно, його новим «полотном» стало приміщення закладу харчування «У Асаба», що розташоване у Вінниці.
Художник має на меті протягом 2024-го року знайти й створити безпечний простір для колекції у Києві, куди він зможе перевезти всі зібрані під час повномасштабної війни речі й почати працювати над створенням музейної інституції. Адже, за його словами, самотужки утримання такої кількості важливих речей, що збільшується у геометричній прогресії, є затратним і виснажливим. Саме тому, надавши цьому вигляд музею, художник зможе показати вплив війни не тільки на його діяльність, а й те, як війна змінює розуміння сучасної культури України.
