«Задача зараз – взяти цю будівлю. Конкретно – зачистити перший поверх», – розʼяснює інструктор та вказує схему дій на місцевості. У повітрі висить дрон, з якого він спостерігатиме всю картинку як на долоні, аби потім разом із бійцями проаналізувати тренувальний штурм.
Ще кілька хвилин хлопці готуються та по команді висуваються двома групами.
Нині у 3 прикордоному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса проходить злагодження штурмових груп. Сьогодні відпрацьовують бойові елементи тактичних груп під час штурму.
Василь та Сергій, інструктори відділу спеціальної підготовки підрозділу, зауважують, що тренувальний цикл стосується відпрацювання навичок в умовах міських боїв. Зокрема, велика увага приділяється тому, аби бійці вміли підлаштовуватися під різні умови в різних просторах.
«Різні площі. Алгоритм дій в стислому просторі (коридори та кімнати) і алгоритм дій на великих площах (поле і простори між будівлями) – зовсім інший. І ми намагалися вчити, щоб на цьому контрасті вони не збивались і під різні умови підлаштовувалися».
Частина бійців займає позиції в «зеленці», звідки потім рушать через меншу прибудову. Решта поступово просувається до великого ангару, після якого – сама будівля, що і є кінцевою метою. Хлопці минають приміщення за приміщенням, подекуди чути вибухи тренувальних гранат, видно димову завісу.
Інструктори пильно спостерігають за ходом рішень командирів груп, подекуди дають свої зауваження: «Забагато в коридорі, дійте швидше», «Не проконтролювали прохід».
«Оцінюємо залежно від того, якими вони були вчора»
Сьогоднішні групи тренуються віднедавна – тиждень. Однак вже мають певні результати.
«Ми оцінюємо залежно від того, якими вони були вчора, – каже Сергій. – Нам завжди хотілося б кращого кінцевого результату. Але зважаючи, що тиждень тому вони були зовсім «нулеві», то помітний значний прогрес».
З кожним тренуванням рекрути краще усвідомлюють свої кроки, бачать, що вірно, а що ні, аналізують помилки. Сергій знаходить порівняння зі спортом: вболівальника, який досконально знає правила боксу чи футболу, це не робить професіоналом. Так само і з солдатами. Їх професіоналами робить постійна практика. А отже самого лише розуміння, як все відбувається – мало, і необхідне ретельне відточення навичок. Для цього, на жаль, часто бракує часу, але і бійці, й інструктори намагаються максимально витискати користь з того, що є.
«Ми намагаємося утримувати баланс похвали і щоб не зазнавалися, щоб розуміли, що попереду ще багато вчити і відпрацьовувати. Але водночас, щоб хлопці розуміли і бачили, що є прогрес і щоб у них залишалася вмотивованість на подальші дії», – додає інструктор.
Навчання у країнах НАТО
Частина бійців підрозділу нещодавно повернулися з навчань у країнах НАТО, де опановували знання, необхідні солдату. Відтак, Василь переймав досвід у іспанських колег, Сергій – у британських.
Українські військовослужбовці різних родів військ вже не перший рік проходять навчання на території країн-партнерів. Подібний досвід існує ще з 2014 року, однак після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року обсяги такої підготовки збільшилися та вийшли на відчутно новий рівень.
«Загалом, навчання в країнах-членах Альянсу схоже, тобто воно відбувається за однією системою. Але все ж є відмінності іспанців від британців, до прикладу. Адже там свої умови, ландшафт, характерна місцевість в Іспанії, яка ближче до екватора. В цьому якраз і полягали труднощі, адже досить спекотно, треба брати багато води і при цьому виконувати бойові задачі саме за стандартами, за якими навчають», – розповідає Василь.
Безумовним прикладом для наслідування у західних колег є рівень організації. Він винятковий у всіх сферах – в інструкторській роботі, взаємодії з особовим складом, організації харчування та проживання тощо, підкреслює Сергій. Окремої уваги, на його думку, заслуговує сприйняття командирів нижчих ланок, себто сержантів.
«У нас є така стара закостеніла совкова штука як неправильне розуміння роботи командирів нижчих ланок. У них (арміях країн-членів НАТО – ред.) кістяк армії, найголовніші люди – це ті, хто мають сержантські посади. Бо вони перші на полі бою приймають рішення, на полі бою саме вони керують людьми. У нас, на жаль, є розуміння сержанта як того, хто не став лейтенантом. Ніби як недоофіцер. Але це поступово змінюється».
Насамперед прогрес прослідковується у бойових підрозділах, адже саме в умовах бойових дій найбільш відчутно, як підготовка комадирів нижчої ланки і їх правильне сприйняття командирами вищої ланки впливає на хід операцій.
«У британській армії ця військова традиція щодо поводження із людьми на різних посадах, особливо командирів нижчої ланки, їхні підготовка – на значно вищому рівні».
«Вони зрозуміли, що танки і артилерія – не якийсь застарілий мотлох…»
Хлопці оцінюють отриманий досвід як колосальний і, безумовно, крутий. Але існують і прогалини. Зокрема, у частині підготовки, що стосується сучасних і актуальних для України методів ведення війни із широким залученням важкої артилерії, танків, авіації та дронів.
«Багатьом українцям не дарма інколи здається, що європейці дещо далекі від реалій великої війни і взагалі від розуміння війни. У них давно не було великих воєн. Що маю на увазі – це конкретно конфронтація між двома великими країнами, де є регулярна армія, – пояснює Сергій. – Їхній бойових досвід за останнє десятиліття скоріше стосувався боротьби з напів партизанськими рухами, наприклад талібами, ІДІЛ… Бої, зокрема, в Сирії, Іраку, Афганістані, Ємені, Омані, Малі… і це дуже помітно».
Перед поверненням в Україну група українських солдат, що навчалися у Великій Британії, мала розмову з британським полковником.
«Він нам відверто говорив, що якщо в нашому випадку ми намагаємось їхнього рівня досягати, то і з їхнього боку теж потрібно багато де рости. Вони зробили велику ставку на розвиток ракетоносіїв – це флот і авіація, що було ефективно в тих військових операціях, які вони проводили. Але в умовах сучасної великої війни вони зрозуміли, що танки і важка артилерія – це не якийсь застарілий мотлох, а те, що дуже багато вирішує на полі бою. І вони вчаться на помилках і на тому досвіді, що ми отримуємо».
Зараз Василь та Сергій з рештою інструкторів тренують бійців у своєму підрозділі, ґрунтуючись на знаннях, отриманих за кордоном, та поєднуючи їх із умовами та досвідом, який є в Україні. Кажуть: їхня програма має дійсно багато спільного з західною, а рівень підготовки орієнтований на натівські стандарти.
Тим часом на годиннику вже обід. По завершенню другого тренувального штурму відбувається «розбір польотів» щодо ключових помилок, інструктори дякують за продуктивну роботу і тиснуть руки. Хлопці рушають обідати та на короткий перепочинок, після чого – продовжать вдосконалювати навички.
Наразі загін проводить набір нових бійців у ряди бойових прикордонників.
Текст: Єва Фомичева
Фото: Єва Фомичева, Нікіта Грива