Що для вас Україна, Росія, Європа та Крим – спонтанні відповіді перехожих на ці короткі запитання здатні допомогти зрозуміти «середню температуру» у «вибухонебезпечних регіонах» України – на Сході і Півдні.

«Нульовою точкою» у дослідженні став Київ, першим етапом – місто Маріуполь. Найважче виявилося вмовити людей поспілкуватися на камеру. 95% громадян у Маріуполі просто ігнорували наш запит. На те, щоб опитати 25 респондентів, знадобилося три дні. 

Ми проводили опитування у спальних районах, поблизу заводів, ринку, ТРЦ. Опитували людей різного віку та статі. Серед наших співрозмовників – робітники, пенсіонери, студенти, чиновники, ветерани, внутрішньо переміщені особи. Непроста, однак небезнадійна картина – так коротко можна охарактеризувати настрої міста. Втім, дивіться й судіть самі:

Жителі Маріуполя про Україну, Європу та Росію | Опитування

Дослідження Donbas Frontliner підготувало спільно з науковцями Social Transformation Group

Далі будуть дослідження Харкова, Миколаєва, Херсона, Запоріжжя та Дніпра.

Повний текст висновків вчених-соціологів та конфліктологів:

Аналіз результатів опитування жителів міст Маріуполь і Київ методом індивідуального інтерв’ю

Social Transformation Group, 2021

Методика дослідження

Методика включає загальні демографічні дані, тест вільних асоціацій і наративну частину. Тест вільних асоціацій, який починається з очевидно зрозумілих для респондентів термінів (сім’я, друзі) і поступово переходить до складніших, що можуть мати неоднозначні асоціації. Наративна частина – опитування, що стосується локальних ідентичностей, бажаних та небажаних змін у місті, в тому числі людської безпеки.

З двох вибірок (Київ і Маріуполь) перша може вважатись контрольною щодо другої, оскільки і автори методики, і інтерв’юери краще знають ситуацію в Києві. В такий спосіб ми можемо відкалібрувати суб’єктивну складову сприймання ситуації і порівнювати два або більше міст відносно коректно.

Результати, отримані у м. Маріуполь

Насамперед варто зауважити високий відсоток відмов, за словами інтерв’юерів до 95%. Це свідчить про низький рівень довіри до незнайомих людей, уникнення нестандартних комунікативних ситуацій, коли статуси співрозмовників взаємно невизначені і результат не є повністю передбачуваним.

Респондентам у більшості важко даються асоціації з абстрактними поняттями; вони або прості і прямолінійні, або взагалі відсутні. Значна частина відповідей являє собою прості оціночні судження («Мир? Це добре», «Влада? Це погано»)

Користування російською мовою в місті досі є соціально бажаним. Російською з інтерв’юерами спілкуються навіть ті, кому це очевидно важко. В тому числі респонденти, які очевидно виросли в україномовному середовищі, повідомляють, що недавно переїхали. Вони розмовляють з сильним українським акцентом і не розуміють деяких абстрактних понять, що входять в анкету. Але все одно силують себе до російської мови. 

Різний ступінь ототожнення з державою-агресором демонструє більшість вибірки. ВПО, який втратив комфортне для себе міське середовище в Донецьку, і близького друга підчас оборони міста, називає Росію ворогом. Але цей ворог Росії вдягнутий в футболку з російським панк-ансамблем; для нього культура держави-агресора є очевидно значимою та емоційно близькою. Учасник бойових дій говорить жахливою російською і намагається переконати інтерв’юерів, що він переїхав з Одеси, а не з Одеської області. Йому важко говорити про війну, принаймні, із незнайомими. Респондентка, що за її словами, займається питаннями безпеки в приватному бізнесі, який належить росіянам, вважає це нормальним заняттям (Росія така сама країна).

Порівняно з Києвом ми бачимо менше проявів громадянської ідентичності, ставлення до України як позитивне, так і нейтральне (просто країна, територія). Ставлення до окупації Криму частіше несхвальне; але зустрічаються винятки (Крим вже не наш, його нам подарували а потім забрали своє). 

Європа часто викликає негативні асоціації (Європа – жопа), не сприймається як позитивний колективний Інший чи взірець для наслідування. Іноді асоціації нейтральні (географічне поняття, територія). Це відмінність від київської вибірки, де Європу спримають переважно позитивно, часто вважають Україну частиною Європи.

Респонденти демонструють високий ступінь недовіри до влади, нерозуміння і нерозрізнення соціальних і державних інституцій.

Як чинники індивідуальної небезпеки згадується асоціальна поведінка алкоголиків і наркоманів, а також порушення правил дорожнього руху. Коли респонденти називають місто безпечним для себе, вони скоріше говорять про соціальну бажаність, ніж про реальність. «Я достатньо сильний і рішучий, щоб себе захистити» (компенсаторна самовпевненість), або ж «я нікого не чіпаю, не ходжу по вулиці пізно, то мені нічого не зроблять» (уникнення конфліктів, ототожнення з агресором). При тому ми бачимо в кадрі молодого чоловіка із зовнішніми ознаками психотичного розладу, що носить з собою вогнепальну зброю і має порізи на руках, що вказують на спробу суїциду.

Проблема, про яку говорять майже всі – екологія. Більш ніж половина респондентів зазначає низьку якість повітря та інші форми забруднення. Особливо емоційно висловлюється молодий робітник, що порівнює свою роботу на заводі із пеклом. Але при тому він недавно створив сім’ю, і не планує міняти місце роботи. Отже, з одного боку, промислові підприємства забезпечують значну частину робочих місць. З іншого, сама їх наявність у місті багатьма сприймається як проблема. Варіант, що на заводах поліпшаться умови праці, зменшаться шкідливі викиди, не розглядається. Ми бачимо на відео кількох бадьорих на вигляд ветеранів праці у віці 70+, однак не знаємо, яка частина робітників, що працюють в шкідливих умовах, доживає до пенсії з нормальним здоров’ям. І наскільки екологічна ситуація впливає на решту жителів.

Позитив, який відзначають практично всі жителі міста – числені парки і море. Гарний природний ландшафт, проте іноді не зручний у повсякденному користуванні. Не всюди є доступ на берег. Дещо рідше згадуються люди, які живуть у місті. Вони не ідеальні, але прості і зрозумілі.

Результати, отримані у м. Київ

В середньому високий освітній рівень респондентів; їм легше даються асоціації з абстрактними поняттями.

Відсутня явна преференція щодо мови на рівні вибірки; частина респондентів віддає перевагу українській, частина російській. 

Частина респондентів слабко асоціює себе з Києвом («це місто, де я заробляю гроші»); інша частина зауважує важливість своєї локальної ідентичності, та міської спільноти («Київ це люди, які тут живуть»).

Як подія, важлива для міста, один раз згадується Майдан (2013-2014). Решта відповідей – масові культурні заходи, День Міста, концерти, один раз згадується міжнародний футбольний матч.

На безпекову тематику респонденти висловлюються відносно вільно; загрозою в ряді випадків вважають асоціальну поведінку п’яниць і наркоманів. Ця небезпека стосується лише окремих районів.

Демонструється високий рівень громадянської ідентичності («Україна це ми, Україна це моя країна»). Ототожнення з державою-агресором виражене відносно мало. Зустрічаються відповіді («Росія це ворог», «Росія це колишній друг»). Про позитивне ставлення до РФ висловлюються обережно та стримано. Згадують родичів в РФ, досвід поїздок. («Крим? Наш») за винятком одного інтерв’ю, коли респондент вважає, що він має бути спільним для України і Росії.

Проблеми, про які говорить більшість. Хаотична нова забудова, що спотворює унікальне обличчя міста. Забагато автомобілів, що створюють транспортні пробки, їм бракує місць паркування. Погіршується екологія.

Позитив, який відзначають респонденти. Київ має красиві історичні райони, багато місць для прогулянок, зокрема парків. Відносно розвинена інфраструктура, але, на думку ряду респондентів, до європейських столиць в цьому сенсі далеко. В Києві відносно легко знайти собі роботу, коло спілкування, загалом реалізувати себе. З чим не згідний один з респондентів, киянин, кваліфікований працівник, що готується до іміграції разом із сім’єю.

Висновки

1. Українська мова і культура.

Маріуполь, що в структурному сенсі є українським містом, лишається маргіналізованим і денаціоналізованим у культурному сенсі. До схожих висновків дійшли стосовно Одеси Пушкар і Малишева в 2014-2015 році; це українське місто в струкурному сенсі, де українська культура в вузькому етнічному сенсі сприймається як дещо накинуте ззовні. При тому Одеса має значно розвиненішу локальну урбаністичну культуру, що дозволяє поступову м’яку українізацію. Ця гіпотеза щодо Одеси за станом на 2021 рік загалом підтверджується. Маруіполь та інші структурно схожі на нього міста також можуть за певних умов повільно українізуватись. Одним з маркерів є цікавість до культурних подій за участю українських митців. Їх виступи вважають важливими для міста. Але до справи мають долучатись місцеві діячі культури.

2. Російська агресія та колективна травма.

Більшість респондентів має проблеми, проговорюючи асоціації, пов’язані з насильством, безпекою і російською агресією. Зокрема, лише один респондент, ВПО з Донецька, згадує про оборону Маріуполя в 2014-2015, і він же позначає Росію як ворога і окупанта. При тому очевидний його емоційний зв’язок з російською культурою. Загалом тема російської агресії лишається невідрефлексованою; витіснення відповідних сенсів є соціально бажаним. Робота з індивідуальними травмами, ПТСР і тривожними розладами, якщо вона ведеться, не є достатньою. Щодо колективної травми, в тому числі завданої агресією, її наявність поки що не визнається. Гіпотетично, існує зв’язок колективної травми із криміногенною ситуацією в місті.

3. Промисловість та екологія

Маріуполь має потенціал для позитивної трансформації; одною з умов є створення робочих місць поза великими промисловими підприємтствами. Деіндустріалізація вже фактично відбувається. Її наслідки важливо компенсувати. Але лишається суттєвим забрудення повітря та інші шкідливі для екології ефекти роботи промислових підприємств. 

4. Проблеми Києва, відомі та хронічно не вирішувані

Значна частина населення Києва недостатньо інтегрована в міську спільноту, і не залучена в локальні культурні події, що призводить до її маргіналізації. Потенціал міста може ефективніше працювати на створення позитивної локальної ідентичності. Київ не сприймається частиною мігрантів як своє місто, що також заважає виконанню ним функцій столиці держави. Хаотична нова забудова негативно впливає на загальну комфортність життя у місті, робить проблематичним утворення та підтримання соціальних зв’язків. Місто виявилось не готовим до різкого зростання кількості приватного автотранспорту, не має відповідної інфраструктури, зокрема парковок. Жителі міста все більше часу проводять в транспортних пробках.

5. Методичні зауваження

Висновки цього дослідження мають попередній та індикативний характер. Вони мають бути доповнені і вточнені як додатковими індивідуальними напвіструктурованими інтерв’ю, так і кількісними методами (опитування відповідно до загальнодемографічної вибірки), і методами візуальної антропології.

6. Зауваження щодо подальших досліджень

Методика може працювати в інших містах у поточному вигляді, або із незначними модифікаціями.

Віктор Пушкар, соціальний психолог

Юрій Костюченко, кризовий антрополог

Андрій Дубчак, репортер

Олена Максименко, репортерка

Підтримайте польову роботу Donbas Frontliner на Спільнокошті: https://biggggidea.com/project/donbas-frontliner-spilonosht/

Та обов’язково підписуйтесь на наші мережі: heylink.me/donbasfrontliner

Міжнародний Фонд Відродженн парнтер проєкту Donbas FrontlierЄвропейський Союз проєкту Донбас ФронтлайнерDonbas Frontliner logo

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.